Мене надихає досліджувати тему духовності та сексуальності.

Доволі часто запитую себе: чи існує межа, де закінчується одне і починається інше?

Щоб знайти відповідь на це питання, я звернулася до історії про Богиню Любові Іштар.

За часів шумерської цивілізації богиню Іштар обожнювали і чоловіки, і жінки, вважаючи її головною богинею пантеону. Люди шанували жінку, обожнюючи її жіночність, чуттєвість і творчу силу її інстинктивної фемінінної сутності. Вважалося, що жіноча сексуальна енергія є невід’ємною частиною її духовної природи.

Спілкуючись зі своєю дочкою, фотографуючи її протягом багатьох років, вбачаючи в ній своє відображення, я завжди мріяла і прагнула відтворити архетипічний образ богині Любові. Образ, наповнений чуттєвістю, творчою жіночою природою, з’єднаний з духовністю в єдине ціле. Той образ,  який несе в собі енергію і сутність жіночої краси. І водночас образ, що відображає природну людську багатогранність.