Війна Росії проти України актуалізувала мої особисті страхи.
Я відчуваю цей тваринний жах, який зазнавали люди під час вторгнення.
Я хочу видавити з себе ці емоції через глину.
Хочу місити її і довіритися своєму тілу, щоб воно само знайшло вихід для емоцій.

Цей проєкт моя рефлексія на події, що відбуваються в моїй рідній країні. Моя особиста терапія. Коли я місила глину, я уявляла образ свого страху, я хотіла виліпити його, побачити його фізично, погратися з ним, узяти його за руку і приборкати. Вийшли маски, подібні до посмертних. Але невідомо, кому вони належать: жертві насильства, насильнику, їм обом?

Ці маски – мої герої, і я хочу їм усім дати імена: Крик, Вереск, Ор, Стогін, Зітхання, Схлип, Біль.

Я продовжую працювати з глиною і ліпити образи своїх страхів, перетворюючи їх на міні-скульптури і фото-об’єкти.